Інколи ми попадаєм в такі ситуації,що важко знайти правильний вихід...не обов'язково ти повинен знаходитись у безвихідній ситуації, в любій ситуації завжди є вихід, але інколи він суперечить нашим бажанням...В своєму запитанні я не прагнула зачепити якісь глобальні безвихідні проблеми людства,там де все так красиво і високопіднесено...А звичайні сюрпризи долі,які змушують твій розум попотіти, а серце боліти у грудях так,що інколи ,здавалось,краще б в тебе його взагалі ніколи не було, або хай би тобі його вирвали...Тікати нікуди...а коли нам тікати нікуди? Тільки тоді, коли ти настільки сильно несеш обов'язок перед іншими, і байдуже,шо ситуація змушує тебе страждати...поїзд пішов...Ти вже не завдаш боляче своїм близьким своєю черговою втечею...мабуть,подорослішала...чи шось в тому роді...Але завдаєш боляче своїм мріям і прагненням,мусиш відмовитись від того,заради чого хотіла жити...І тоді ти відчуваєш себе маленькою людиною самотність...Не зрозумілою іншими,бо всі так вже протяті своїми заморочками,що навіть якби ти стала посерд міста і заридала на все горло,ніхто б не звернув би особливої уваги- бо це вже звичність- реалії нашого часу....і всерівно ти задаєш собі питання, як бути. коли тікати вже нікуди, але на жаль не знаходиш відповіді...Всі кажуть,треба боротись....А з чим? З ким боротись?Від себе втекти не можливо...