Про нас, і про все |
Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.
Вы здесь » Про нас, і про все » Вірші » ТворчІсть...
Сидел я дома,
и не верил,
даже взгляду своему!
простите!
я ПРОСИЛ У ВАС,
и в тот момент,
разерав кожу на руке,
задел те вены,
в которых был мой жизненный баланс!
я был один,
и ето счасте,
хотябы для сими моей,
что не застанут той момент,
когда я истекая,
весь в слезах,
штамповал сообщенья для них,
но камера снимала,
тот моенмт,
когад руками бегая по клавиатуре,
я кровью был заляпал,
весь свой стол,
а на екране,
свитилась надпись,
"Теперь я чуствую свободу!"
к картинке на рабочем столе,
ее я рисовал не давно,
с надеждой,
в которой было все,
но вот момент поспел,
и подлая удача,
всегда предательски,
смотря в мои глаза,
таки свой подвиг совершила
осталось только,
дополнить ету же картинку
каплями крови,
и текстом от руки,
"Я без нее погас!"
Отредактировано Феникс (2007-07-13 20:26:33)
Посвещенно погибшему байкеру!
Хоть он и руский но все же в моей памяти останитьса его голос,
с фразой "Рви от жизни всьо что сможеш"
Погиб тот друг,
что так любил ту скорость,
с которой жили мы в ночи,
-а разве плохо было?
- что за вопрос?
Как только повстречались,
с ним,
а именно олежкой,
так стали дружно,
обсуждать,
что в жизни есть не только,
героин,
и то что я смогу,
все бросить,
ведь сроки были,
и по больше!
я СМОГ,
И ЧТО?,
зачем остался я в живых?
я не хочу!
Но память гробит все!
я понимал,
что все таки вернусь,
к тому греху,
что пилью ангельской зовем!
Отредактировано Феникс (2007-07-13 20:26:56)
* * *
За вікном гроза...плачуть небеса.
Втамувати біль не можуть як і я.
Капає сльоза...за нею ще одна.
Літо на дворі, а в душі – зима.
* * *
Умирай любя,
Истекай страдая,
кровью всьо залей,
и закрыв глаза,
вспомни тот момент,
когда ты полюбил,
и обрек себя,
на уход из мира,
где нету места для тебя!
Твоя мечта тебя сожжот,
И в венах кровь она остудит,
Зачем так жить?Пусть лутше так убьёт,
И только Бог пускай тебя осудит.
на пол дороги на пути,
Твоей одноетажной жизни,
ты решила сказать ему "прости",
Но,о возврате ты не допускала й мысли.
Стояла й думала ты долго:
"Идти назад,стоять,или идти вперед..."
И в тот же миг,ты от мечты осколка
Поняла,что сердце превратилось в лёд!
Душа,наконец-то стала океаном,
Но не любви и света,а пустоты и грёз,
Ты почемуто завладела ураганом,
И больше ты не проливаешь слез!!!
И на краю мечты одна ты щас стоиш,
Друзья оставили тебя и побежали в крепость,
Одна стоиш-поешь...И вдруг молчишь...
Шаг вперет, и ты летишь у пропасть...
Отредактировано RezO (2007-07-29 13:16:17)
Неможу без тебе жити
Життя...
Навіщо жити
Коли нема кого любити
Якось подумав “може то вступити
Із моста в безодню ту”
І вступив а далі що
Не почув “Тебе люблю”
“Без Тебе жити я неможу”
Від тієї що хотів
А поки я ото летів перед очима
усе життя коротке промайнуло
Й захотілось жити ....
Але ж ні вже все позаду
Не повернеш час назад
І не почую це від тебе
... А так хотілось
Але ж як ніхто не в силах
Вже помогти ніхто вже руки
непідставить подумав
“Що таке життя?”
Та зрозумів : це все позаду...
Єдина Ти була причина
Що опинився Я на дні
Єдина Ти була причина
Що серце зупинилося тоді
Перед очима в мене Ти
Прекрасне знов Твоє лице
Так потягнуло до кохання
Й відчув Я легкий вітерець
І зрозумів все це міраж
Усе ще можна повернути
І ось стою Я на краю
І чую “Я Тебе люблю”
08.07.2007
Omerta
Я люблю тебя
Я люблю тебя, как море любит солнечный восход,
Как нарцисс, к волне склоненый, - блеск и холод сонных вод.
Я люблю тебя, как звезды любят месяц золотой,
Как поет - свое созданье, вознесенное мечтой.
Я люблю тебя, как пламя - однодневки-мотыльки,
От любви изнемогая, изнывая от тоски.
Я люблю тебя, как любит звонкий ветер камыши,
Я люблю тебя всей волей, всеми струнами души.
Я люблю тебя, как любят неразгаданные сны:
Больше солнца, больше счастья, больше ЖИЗНИ И ВЕСНЫ.
06.07.2007
Omerta
я жити не можу без тебе,
ти снишся що ночі мені,
полонить мене небезпека,
зізнатись у всьому тобі!
Ти думав можливо про мене,
питався чі люблю тебе
та з"їхала швидко я з теми
щоб не зпаскудити все!
а скоро ми стали друзями ,
і став ти для мене усім
І морем і сонцем і небом,
і навідь дощіком в тьмі!
А зараз сиджу без інету
І сумно лежати мені ,
І аська не грузиться з тела ,
і не скажу надобраніч тобі...
А завтра я їду на море
І захотілось писати вірші!
Не знаю чому і чого але це все про тебе,
про Бест Френд мого)
Ненаю чому Але думаю часто про тебе ,
просто як друга мого
а мож і не просто =Рр (або роллермена)..
давно не писала вірші
Не було про кого й про що
та от з"явився Ти,
тому допишу його!
я знаю це все безглуздо і не зрозуміло тобі,
Але і сама зрозуміти
нічого не можу в собі
чі це така сильна дружба чі просто захоплення і все,
чі то якато наука, чі ше якась хрень..
незнаю я наіть того чі будеш чітати це все
незнаю чі зрозумієш шо се саме тобі
але якшо не байдужа то зрозумієш усе!
кароче це всьо брєд то люблю то не то просто то друг...іпать...я напевно точно тупа бландінка 9як мені сказали не давно )..може хтось допише вірш..гг...або може (ХТОСЬ) напише атвєтний))гг
ЛанА любЛю ВС уСіх мене Чєкає Болгарія..ЧмАК)))
кстаті мОжЕ Я Там зустрІнУ ТоГо РоЛлЕрА (про ЯкОгО говорИв Варера)
Буга Го
чому таг сумно на душі
чому перестала писати вірші
чому вечорами тікіє настрій
чому друзі роблять боляче...
чому нема рифми..
що змінилось
що не так?(
Просила ответный....прошу!...
Теперь понимаю конешно!
Теперь я могу осознать,
как больно зайокало сердце,
В моихх без заботных глазах,
Как мысли, скуритоло несчадно,
И в тугу загнало, молчанье!.
В котором была пустота...
Так хочетьса счас с тобою,
пропасть хоть на миг в небеса,
где есть безупречное чуство,
с которым мы жили так долго,
но лиш сейчас осознали,
что чуство взаимно росло!
В начале просто нравилась,
потом ведь восхищался,
но странный разговор,
смешал весь в кучу бред!....
И время шло,
потом болело,
теперь незнаю,
наверное останешься подругой...
ах еслиб можно,
было изменитьто время?
когда могли сказать - но промолчали,
когда могли понять - но неуспели,
когда могли любить - но побоялись!
Блутуз и телефон,
Компьютер ,Интернет
Что значит это все
Ведь это техника
Скрываюсь я под ней
И почему я в айсикью?
Ведь лучшеб погуляла
Ах да а как же плеер
Куда я без него
И что ж мне делать
Дальше без этого всего ?
Что буду я без света?
Стихи я сочинять
Могу лишь в Интернете
При помощи копма…
А что же будит дальше
без музыки и клипов
без фильмов и еды
Умрём мы все бесследно
И даже не заметим
Когда настанет нас.
тут....напршиваетьса только одна песня.....в которой я много слишу....вот только ето исче больше убиваеть!
http://ru.youtube.com/watch?v=txVg0x8UOUc&NR=1
Ночь ….
луна …..
звезда…
слеза…
и я…
и плеер…
чат- розмова
и аська …
нет ..
и телефон…
в чем смысл
слез и жизни этой…
Ни музы не стихов…….
Хочу кататсо ..
на коньках или
на лыжах
Роллах..
Борде..
Сидеть уж тут
я не смогу…
друзья на патти..
Вот беда ..
И спать идти
нету желанья
Вот б щас в горы
В снег..
с любимым парнем ..
да нет..
не так уж просто
всЁ…………………
ни парня…
ни гор….
ни снега…
ни фига …
обойдешься…
сказала себе я !
Как трудно быть на едине
Плохие мысли в голове
И некому сказать люблю
Как трудно жить
Не быть любимой
И дерзко плакать
В тишине
Теряя силы
Незнаю я как и кому
Сказать люблю
В какое время
Не навредить
И не быть в гневе
Верить в слова
В поступки
И в движенья
И думать головой
А не инстинктами
И быть собой ..
Верить в слова
А нужна ли
А есть ли смисл
А может просто помолчать
Поступкам волю дать
А может просто ничего
Забыть и всё…
Что делать дальше как мне быть
Ты думаешь смогу забыть
Да нет не в етом дело
Любви нет места в моем теле
коли життя переверне
тебе і все навколо тебе
коли нарешті стане так
як мріяв ти з дитинства
і все погане лишуть тут
яскраве піде далі
тебе з собою заберуть
у пристрасті кохання
і будеш мати ти тоді
своє важливе місце
у цьому сірому житті
своє найяскравіше
щоб знали всі
ти не такий
не станеш ти ніколи сірим
не змусять посірити
але тоді лиш
коли кохання стане
на землі можливим..
чому життя дарує свято
і посмішку у літній дощ
а інколи тихенький плач
і сум зимою у сніжок
чому природа вміє
так..
людина тут безсила
чого життя не справедливе
чому залежим ми від чогось
і як змінити нам всю суть
цього сіренького життя
як стати яскравішим
щоб вірили у нас
і прагнули чогось
шоб було все
не так як всюди
щоб були ми і було щось..
..
чому весна
ассоціюється із болем
коханням та стражданням
чому в цей
милий ніжний і грайливий
період зєднення зірок
сумуєм ми
або щасливі разом
або незнаємо
що коється між нами
закохуємось віримо
сумуємо за втратою
і що ж лишаємо на літо
страждання розпач
чі грайливий сміх
що думаєш про це
як обгрунтовуєш ти мої слова
а може любиш ти мене
та ні не слід
казати в голос це!
..
ранок завжди більше
ранок завжди класний
він чарує ніжить
він такий прекрасний
не сумуєш зранку
хочиш посміхнутись
хочєш день почати
хоть ти весь і сонний
хоч ти хочиш спати..
ти такий весь милий..
от що таке ранок..гих..
..
eto ne dmi stihi no mne ponravilis........
POsmihnus
posmihnus, bo guttja prekrasne:
tepluj dos4 i holodnuj viter.
Posmihnusja, bo sonce jasne
ogortae prominnjam kvitu.
posmihnus, bo dovkola ljudu
ne bajdygi do tebe zovsim.
Obernusja, tyt radis vsjudu!
A y tebe -- luw smytok dosi.
A navkolo holodni bydni
Ne dajut rozignatu spokij.
posmihnusja, bo vse s4e byde,
i rovijetsja son glubokuj.
Posmihnus, bo y tcjomy vtiha,
S4e ne raz tobi symno byde.
A jak znov zasymyew stuha ---
Posmihnusja -- i vse zzabydew.
Black_Lady
Отредактировано Феникс (2008-04-21 17:17:06)
Tu znovy vnosuw korektuvu
Y nawy pjesy pro ljybov.
I ja vukrukoju s4o sulu,
s4o tu yse ryjnyew znow.
tu yge v kotre ne 4ekaew
Na moju nastypny frazy,
I tu mene ne pomi4aew,
A vse razom govoruw zrazy.
Tu znovy ne 4yew mogo rutmy
Y ZVU4NUH VIRWAH PRO LJUBOV.
A ja bery tonenky brutvy
i ryku zaluvae krov.
atu ne ba4uw navit cjogo.
Yge letut ovacij lava.
A vseg bylo tak zagadkovo...
Ny zvisno, ce luwe vustava.
Black_lady
зачот феникс..мне очень понравилось
Вы здесь » Про нас, і про все » Вірші » ТворчІсть...