Про нас, і про все

Объявление

Люди!!! АУ!!!!

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Про нас, і про все » Вірші » ТворчІсть...


ТворчІсть...

Сообщений 121 страница 140 из 148

121

kak skazano y tja v komentare-----sorry maikl---------no eto ne moi!---------est y mny znakomaja----------Black Lady!

0

122

сплю ..мечтаю ..не живу..
лишь дышу и верю в мир в моих мечтах
верю я в дракона .. верю в счастье
верю я в любовь которой нет
верю в то.. во что не веришь ты
я не спорю я наивна
не герой я и не псих..
просто человечек я..
пойми меня..

........................................................................

за пару секунд побачіти світ
невже це можливо
за пару секунд намилуватись життям
невже це можливо
за пару секунд відчути біль
так це можливо
на пару секунд втрати все
так це можливо
невже так все важко
невже стільки болі
невже не танцюєш,
лиш плачеш доволі
невже все погано,
немає нікого..
невже так буває..
і болю доволі..

...........................................................

я безжизненый ребёнок..
кукла с грустью на лице..
улыбатсо не умею,
лиш грустить и унывать..
невиновата..я не емо..
просто тяжело сейчас..
    самокризисный чертёнок,
    называют так меня,
    хоть не бью ,а лиш желею,
    почему ж плохая я ..
я хочу дарить тепло,
согревать его, дарить цветок,
я хочу жить в нем..
осталось лиш найти его ,
узнать,доверить,полюбить,
обнять, забрать в свой мир..

........................................................

меніб взаємного кохання
і я б була найщасливіша в світі
меніб тепла і ніжних слів
і стану зразу як нарцис..
зірвеш мене і забереш додому..
і буду в твому серці я завжди..

...........................................................

мені боляче на серці,
коли бачу твої очі..
розбив моє серце і пішов!
непопрощався..
здається все так легко,
а на душі так моторошно,
болісно, не чемно..
бачу тебе - тече сльоза..
я знаю - винна я сама..
але не хочу так..не хочу..
але не можу спати знову,
болить душа..

........................................................

день - мрії,ніч - життя,
плюс день сьогоднішній
і мінус ніч вчорашня,
а може й не жива...
а може лиш самотня я..
можливо все у цьому світі
і злість і радість щастя біль..
все включєно в життя
маленької людини..
все стерпиться..
і переможе біль і страх
буде сльоза і плач
але за нею усмішка та щастя..
бо так завжди таке воно життя..

..................................................................

як було добре,
коли тебе кохала,
як зараз боляче мені,
моїй душі і мому серцю,
коли на відстані від мене ти,
коли гуляєш не зімною..
я знаю,я лише мала,
дурна , наівна  і сумна,
я знаю,винна я сама ...
от лиш цікаво мну одно,
чі відчував до мене щось..
і що ти думаєш тепер!...

....................................................

хочу прокинутись зранку
не в своєму житті,
в інакшому тілі,
з новими думками
на чужій хвилі
закоханій в мрії
людині.. а не у собі
простій і наївній дитині..

.............................................

немає кому написати:
"надобраніч котик",
немає кому написати:
"я теБе люблю",
є лиш чотири класних
друзів:Фіона,OverLord,
Mike_Ro и Aspirin..
Життя - приємна річ,
я посміхаюсь чі сумую,
я яскраво чорно-біла,
а може просто ще дитина..

..................................................

что нужно сделать,
чтоб заслужить любовь,
что нужно сделать,
чтоб стать счастливой..
ведь можна взятку дать ,
да нет, ето смешно,
здоровья моего
не хватит на любовь..

..................................................

самотність,сірість,сльози,
не цьом,не усмішкі тобі,
живеш сама для себе,
не мрієш,не співаєш,
лиш сльози витираєш..
гуляєш по місту,
а там всі щасливі,
за руки тримаються
та усміхаються,
лиш я іду сама
і слухаю  музичку,
от так пройшла моя
шістнадцята весна...

........................................

дивлюсь на небо загадкове,
хмарка сіра,хмарка білосніжна,
там сонечка промінчик,
дерева зелені в цвіту,
травичка навколо,
в повітрі мелодії щастя,
чудова погода
та радісний настрій..

................................................

я сплю і думаю про тебе,
я сплю і снишся ти мені,
я сплю і чорно-білі сни,
і це все через тебе..
ти не пишеш я сумую,
ти мовчіш,я лишаюсь самотня,
ти зараз спиш , а я хвилююсь,
ти вже забув, я ще люблю..

....................................................

я поетична
ніжна і мрійлива
не кохана але вірна
добра і чесна..
хоч інколи злосна
і нечемна..
стараюсь бути
такою як у душі
а не у реальному
житті...

.......................................

у душі
так болісно
і тісно..
прохолодно
і не втішно..
думки мої кудись
зникають..
а негативу
у душі...
напевно більше
ніж людей у світі..
і серденько моє болить..
чому..
лиш я незнаю..
і що робити з цим..
негатив мене поглинає..

......................................................

коли холодно в душі..
і нема того ,
хто би зігрів,
відчувається самотність..
настрій не на висоті
і сьогодні сонце світить не мені,
а тому хто сьогодні закоханний..

..........................................................

ти лежиш на ліжку,
і мрієш тихенько,
ти згадуєш дні коли,
захід сонця був
лиш для тебе,
для нього,для вас,
ви брались за руки,
всміхались,любили,
коли ви були
одним цілим,
коли у парку
вогники горіли ,
лиш для вас,
коли болото було
озером чарівним,
всі кроки ваші
були романтичні,
і ці хвилини щастя..
і тут ти відкриваєш очі,
і ти на ліжку весь в сльозах,
і розумієш ти самотній,
його немає поряд,
І не буде вже ніколи,
тих приємних
чутливих хвилин,
проведених з ним..

.................................................

я хочу просто,
дихати,ходити,
не треба літати,
чі червоніти,
а досить
всміхнутись,вдихнути
весняне повітря,
відчути на доторк
чійсь подих
проміння..

...........................................

дивитись на вогонь - страшно,
горить ліс,чійсь будинок чі мрія,
дивитись на нього - сумно,
він плаче за щастям,коханням,
дивитись на неї - боляче,
вона не виправдила мрії батьків,вони плачуть,
Люблю дивитись я на зорі,
та на метеликів,на зелені дерева,
на все яскраве та природнє,
на все незвичне,невгамовне,
на все живе та ніжне,
на небо,хмари,почуття,
на дощ,на пристрасті життя,
спокуси,усмішки і вдачу,
на щастя та знання.. -
бо це прекрасно.. - це моє життя!!!

............................................................

холодно бути самому
у цьому сірому світі,
холодно жити самому
у темній квартирі,
холодно спати самому
на великому ліжку,
Холодно бігати самому
зранку на тихому пляжі,
холодно купатись самому
у чорному морі,
холодно слухати самому
приємні звукі моря,
Холодно гуляти самому
по шумному лісі,
холодно говорити самому
про мрії,бажання,
холодно сумувати самому
на вечірньому балконі,
холодно ходити самому
по нашому місту...
тепло бути з кимось
і радіти життю,
вірити в мрії,
посміхатись дощу,
плакати разом
від променів сонця,
бачіти в небі
безхмарне майбутнє,
вірити в чудо,
триматись за руки
та милуватись
заходом сонця..

.........................................

темно..
не холодно
не жарко
и мы с тобою
под луной
глядим в глаза
один другому
мы верим тишине
и восхищаемся
рассветом
нам тепло..
мы слышим ветер
вдох и выдох
и даже шелест
лепестков..
не думаем мы
не про что
нам хорошо..

.........................................

Закат..вода..и лавочки
с прекрастным видом,
ведь ето всё,
на озере у нас,
а там чуть дальше,
центр,суматоха,
и музыкальный наш фонтан,
пройтись по сотке во Франковске,
мечтает каждый киевлян,
ведь сдесь так
тихо и уютно,
и в тоже время
весело,прекрастно,гламурно
да и просто класно,
а там за соткой,
вон,наш драм,
где скейтеры гламурятся
и днём и ночью,
где БМХ-твой лучший друг,
там даже МТБшники тусуются,
а на стоянке возле Цума,
в хоккей играет молодеж..
на ратуше уж очень тихо,
там все встречаются,
да и проходят мимо..
мой славный город,
мой Франковск,
где в каждом дворике
тепло и ощущается уют-
такое только тут..

..........................................

Жизнь..миг..
дыхание другого..
и етот яркий звук
из губ твоих,
техонечько - люблю..
и сердце бьется,
и жызнь становится волной,
такой прозрачной,
тихой и прекрастной,
миг - бесканечным,неземным
и забываешь ты про все,
дыхание его,лишь слышишь ты,
и шепот губ касается твоих,
в глазах твоих-
сбываются желания,
в глазах его -
его мечты..
и полнолуние и шум волны,
сливаются в одно,
и дополняют вас двоих..
вы-целое,единое,
ведь так - царит любовь
в вашых телах...

.....................................

"мозаїка міста,
мозаїка скверів
любов у повітрі,
любов на папері.."
слова зі змістом
і з душею
Франківськ описують вони
та кольорові наші сквери
в яких у повітрі
метелики щастя
цілункі кохання
та просто хвилини
яскравої тиші..
гуляєш ти містом
проходиш ти сквери
та щастя в легені
твої потрапляє
ти дивишся в небо
всміхаєшся сонцю
та всі негаразди
зникають одразу..
такє щасливе наше місто..
такі щасливі наші люди..

...............................................

0

123

Голубь добра и ворон из ада,
Летят они вместе сцепившись крыльми.
У них есть они,некого больше ненадо,
У них нет сердец,что бы рвались с груди.

Огромные птицы росправили крылья,
Они летят над землей и в глубинах морских,
Везде по земле их розбрасаны перья,
Зло и добро осталось на них.

Люди забыли об етих двуч птицах,
Ведь они как и птицы хотят из мира сбежать.
Непонеманье застыло на их немых лицах,
ну а ети две птицы продолжают летать.

0

124

Увіковічували всі вас
Побачивши лише єдиний раз,
А тепер забутів часі,
Сини сторії ви наші.
Роки праці ви провели,
Писали вірші і новели,
Портрети ваші були всюди,
Їх собі купляли люди,
А тепер вже не живі,
Ви нам являєтесь ввісні.
Щасливі в славі ви були,
Писали про гори і луги,
Про свободу ,вірність, і про Храм,
І всі аплодували вам.
Проте вічного нема нічьо,
І забули всі кумира свого,
І ви від горя на гіллі,
Спокійно висите в петлі.

0

125

Куди тікаємо ми,
Забувши про свободу,
Забули всіх,
З ким трималися в негоду,
Ітак завжди,
Тікали від проблеми,
І в молитвах,
Не бачили потреби.

Куди тікаємо ми,
Не бачячи дороги,
Чому ми всі,
Ідем до перемоги,
Навіщо ж так,
Всі почуття ховають,
Про них і так,
Давно усі вже знають.

Куди тікаємо ми,
Коли нікому не потрібні,
Чому ж усі,
Нам стали не помітні,
І не збулись,
Ті мрії про кохання,
І вже ніхто,
Не поцілує на прощання.

0

126

hm-------narod postarajus vas dostjno dognat!......

0

127

Мои глаза полны печали,
Ведь с рая ангелы меня изгнали,
Незная,что же сделал я
Ушел от туда навсегда.
За ветром шел я долго-долго,
Но оказалось мало толка
В деяниях моих слепых,
И написал я мертвый стих,
Что б жизнь казалась лучшей в снах
Ведь страх,и там пленить сумеет,
И каждый горем заболеет
Поняв,что жизнь идет по кругу
И там увижу я,свою подругу правду.
Ту,без которой нет добра,
Что из-за зла,исчезла навсегда...

Мои глаза полны печали,
Ведь люди верить перестали
в святую силу й мощь добра,
В которой не бывает зла
И кровь не стынет в венах.
Я молится буду на коленях
За тех людей,что ждут спасенья
От страшных лап всесущей тьмы,
От вечных воен и борьбы,
Которые несут лишь слезы.
И солнца нет,ведь только грезы
Спасти сумеют род людской от грязи...
Мои глаза полны печали
За то,что ангелы прощать меня не стали.

Отредактировано RezO (2010-04-22 02:13:13)

0

128

RezO написал(а):

Мои глаза полны печали,
Ведь люди верить перестали
в святую силу й мощь добра,
В которой не бывает зла
И кровь не стынет в венах.
Я молится буду на коленях
За тех людей,что ждут спасенья
От страшных лап всесущей тьмы,
От вечных воен и борьбы,
Которые несут лишь слезы.
И солнца нет,ведь только грезы
Спасти сумеют род людской от грязи...
Мои глаза полны печали
За то,что ангелы прощать меня не стали.

Этот мне особо понравился!? А ты стихи пишешь так для себя или уже есть что-то издано?

+1

129

Яка може йти мова про видавництво,якщо мені тільки 17 :) :) :) .
А пишу я навіть не для себе,а просто деколи коли поганий настрій.Якщо серйозно,то нічо з того,що я написав мені не подобається,а оцінити більше нема кому.Тому і пишу сюди.Якщо не оцінять,то хоть покажу,що я хотя щось можу.  :-)  :-)  :-)

0

130

Небыл ясен миру мой путь
Я никто и никак меня не зовут
Я не тень и я не явление
Позабыли меня как привидение
Я не смеялся друзьям своим вслед
И на доверье оказался я слеп
Я не видел сердец и не видел душы
И всем доверять я поспешил
Здесь все меня бросили здесь я был никем
И смог я все бросить здесь на совсем
В том мире забытом,где царствует злость
Нехотят меня видеть,не желанный я гость
Да и там не хочу постоянно жить в мраке
Где каждый день слышны ссоры и драки
Где наркотиков много и бандитов не мало
Где утро встречаешь как жизни начало
Где по улицам ночью боишься пройти
Где сердце на свет не видет пути.
Где даже крошку добра ты не встретишь
Где взгляды на мир никому не изменишь
Не хочу я так жить,хочу я сбежать
Надоело мне ползать,я хочу полетать
Я б навеки ушел,да не знаю куда
Разве,что в горы или леса,
На поляны широкие,где птички летают
Туда,где всегда солнце сияет
Где нету борьбы за место под солнцем
Где никому доказывать ничего не будешь ты должен
Хочу я сбежать и найти свое счастье
Ту,что с души  прогнала б ненастье
Ту,с которой согласился б жить
Ту,которою,я б не смог позабыть
Ту,которая,мне подарила б любовь
Ту,с которой я засмеялся бы вновь
С которой бы я увидел вновь свет
С которой бы я остался на век
Но все не так просто и я живу как живу
Но не знаю как долго я еще протяну.

Отредактировано RezO (2008-12-24 20:30:01)

0

131

шикарно!

0

132

Невже сподобалось?!!!

0

133

Особо холрошо

0

134

Почему в этом мире никому я не нужен?
Почему никто не понимает меня?
Может быть я просто потерян
В мире своем навсегда.
Где же тот свет,что мы видеть должны?
Где же любовь,в которую верим всегда?
Может быть,они гдето блуждают,
А может утеряны навсегда,на века...
Если бы мне увидеть хоть крошку
Этой жестокой и грязной любви,
Тогда б наверно я стал
Самым счастливым на этой земле.
Мне в нее надо поверить
Но нет,в нее я не верю(как жаль)
Может потому мне и грустно,
И в сердце осталась только печаль...

0

135

Я веселый,когда грустно в душе,
И боль разрывает меня на кусочки.
Заберите,хоть ктото,кусочек себе
И оставьте зимой замерзать на окошке.
Лучше замерзнуть,чем вот так жить.
Закрывая глаза,не видеть надежды
Или по лужам листиком плыть
Лучше,чем жить одинаково так и на месте.
Моя жизнь,наверно,была бы лучше
Если б смог повстречать свою я любовь,
И весь белый свет я бы принял иначе,
Но вижу лишь как проливается кровь.

0

136

І ось знов страх і знову сльози,
І на обличчі сум застиг.
Моя біда вже на порозі
Втекти від неї я не зміг.
Померло щастя моє навіки
Куди сховатися,я не знаю,
Я сам зостався назавжди.
Від цього чахну й догораю.
І ця зловіща тишина
Весь час зі мною,всюди,
Я втекти старався,та вона,
Натиснула мені на груди.
Я вдихнути хочу,та не маю сили,
Пропала вся моя надія.
Але ось,я розправляю крила
Й лечу до тебе,мила моя.

0

137

Маю одне питання.Чому останнім часом,я тут бачу лише свої вірші?Невже у всіх пропала муза? :) .Доганяйте. :)

0

138

RezO написал(а):

Маю одне питання.Чому останнім часом,я тут бачу лише свої вірші?Невже у всіх пропала муза?  .Доганяйте.

тебя попробуй догони......))

0

139

Та запросто догоните :-)

0

140

RezO написал(а):

Та запросто догоните

хз......у меня то времени не то настроения

0


Вы здесь » Про нас, і про все » Вірші » ТворчІсть...