Про нас, і про все

Объявление

Люди!!! АУ!!!!

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Про нас, і про все » Те що ти думаеш, то і пиши » Маленька людина самотність


Маленька людина самотність

Сообщений 21 страница 40 из 44

Опрос

Як бути,коли тікати вже нікуди?
Змиритись і віддатись течії

0% - 0
Піти на ризик

100% - 7
Голосов: 7

21

сейчас мы с тобой говорим немножко о разных вещах!.......но ет не важно!.....глпавное что ты сама всьо понимаеш!

0

22

Яна Кандова

БОЛЬ

   
   Боль съедает меня. Бьет изнутри большой кувалдой, ударяет в самый центр, а от него по цепной реакции распространяется по всему телу. Так бывает, когда кидаешь камень в тихую гладь пруда. Камень тотчас идет на дно, но от того места, куда он упал, разбегаются круги - чем дальше от центра, тем шире. Каждая клеточка меня содрогается от боли и мне никуда от нее не деться - она внутри меня, она со мной, она - это я. Я - боль. Мы с ней неразделимы...
   Что такое боль? Ты, человек, читающий эти строки, знаешь, что такое боль? Если не знаешь - скомкай этот лист бумаги и выброси его на помойку (именно там ему и место) и продолжай радоваться жизни, пока ей это не надоест, и она не уступит право радовать тебя смерти.
   Ну, а если знаешь - расскажи о ней. Опиши ее, ведь ты знаешь, что это такое. Что ты можешь о ней сказать? Какой звук ты можешь издать, помимо всхлипа, стона или плача? Может, ты скрежещешь зубами? Тогда это придает разнообразие твоей речи, но... где же сами слова?
   Ты, наверное, сильный, очень сильный, человек, знающий, что такое боль, раз ничего не говоришь о ней. Ты не издаешь ни звука. Твои глаза не плачут, и грудь твоя не стонет. Твой рассказ - молчание.
   Но тогда как мы узнаем о том, что тебе больно?

0

23

Мне кажется, что опять наступает зима,
Что весна никогда не придёт,
Мне кажется, что с этим и я умерла...
Почему? Никто не поймёт.

И я не буду вам объяснять,
Не потому, что времени нет,
Просто чувство другого сложно понять,
То есть мне объяснять проку нет.

0

24

Тікаю в нікуди...

0

25

Одиночество... То что у меня сейчас в нутри. в принципе и вокруг меня.... Но блин я борюсь до упора. а так хочется опустить руки удрать далеко  -купить себе дом и жить так. одиному..............................................................................................................

0

26

Маленька людина самотність...Що ще тут скажиш?

0

27

самотність від розлуки...розлука від самотності..складно все це якось...а жити то хочеться...

0

28

Небо затянуто рваными тучами.

Месяц мелькает изгибом лука.

Злая бессонница снова замучает,

А ещё больше – с тобой разлука.

Сердце неровно стучит в ожидании,

Сколько продлится ещё эта мука?

Если б могла сократить расстояние,

Как это больно с тобой – разлука…

0

29

Віршик гарний але тема не така.......НЕ ТО!!!!!!!

0

30

Kuzia написал(а):

Віршик гарний але тема не така.......НЕ ТО!!!!!!!

возможно ты погарячился!

0

31

Вибачте мене не те читав..............
Я згодний з самим першим віршиком...Там правда наглядні приклади життя.

0

32

хех....

+1

33

Створіннячко, почитав я твої розмови і вислови.... класно!
Мені сподобалось...от тобі зачьот!

0

34

Kuzia написал(а):

Створіннячко, почитав я твої розмови і вислови.... класно!
Мені сподобалось...от тобі зачьот!

дякі

0

35

замітила за собою ,що я сама собі створюю самотність...повідштохувала всіх від себе...не підпускаю...якась така озлобленість ,що не властиво для мене...мій найкращий друг зара то ноут то телефон.так не можна...треба шось міняти...хоча знайомих в мене доволі і я завжди серед них,але вони-це ше один засіб втечі в самотність....з такими темпами здичавію....*(

0

36

да в мене тож таке буває(((
не ми такє .. такими бути  примушує життя та вчінки які робимо ми та інші...

0

37

жах...якась знов така розгубленість як і перед тим як вперше їхала до кийову...Впринципі не все в мене там і погано , і хорошого чимало є, і жити впринципі мені там хочеться....Але побула тиждень дома- і всьо.ностальгія...Згадала чимало багато з колишнього життя...Сумно то...Деяких друзів мені явно ніким і нічим незамінити...Мені бракує дешо з того,що я мала тут...Але по-суті тут я теж вже чужа...Принаймі я так відчуваю...От тільки і там я чужа...загубилась серед створених собою світів...Мда..і таке буває...Що ж робити? Знов втеча в самотність? Добре,шо хоть зара весна...Мож сонячне світло і тепло не дадуть мені так у все це погрузитись?

0

38

самотність...хех....а пішла б вона  ...  самотніми ми будемо лиш тоді коли нам не буде навіть сказати чи написати комусь про то шо нам самотньо...саме найменше ,що вже не дає мені бути одненькою в цьому світі - це цей форум....адже сюди про свою самотність я можу написати в любий час...(головне шоб в той час нет був =)) ) хоть і примітивний,але вихід із критичної ( самотньої) ситуації....я йду на позітіФ =))

0

39

пройшлв мій позітіф...знов прийшов етап гнітучої самотності...но нічо..хех..прорвемся...

0

40

я і не самотня - і водночас відчуваю певний смуток,бо не відчуваю тієї віддачі якої хотілось би...заплуталась я в цьому житті, в своєму житті для себе...хочу ,щоб знайшовся той - хто б це все розпутав...а поки сумую за тим,що колись було,за тим,що відчувала і відчуваю...єдина хороша риса,яка в мені ще живе- це те,що я не перестаю любити...от тільки б ...але ...

0


Вы здесь » Про нас, і про все » Те що ти думаеш, то і пиши » Маленька людина самотність