Про нас, і про все

Объявление

Люди!!! АУ!!!!

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Про нас, і про все » Про нас » Створіннячко


Створіннячко

Сообщений 21 страница 40 из 105

21

Твоим теплом согрета, хоть мы и бесконечно далеки,
Но даже через дебри Интернета я чувствую касание руки!
В жизни мы увидимся едва ли, всё у нас с тобой наоборот...
Просто ситуация такая, что порою чёрт не разберет...

И проблема вовсе не в билете на автобус, поезд, или самолет.
Просто мы с тобою светим друг для друга, но даже через год
Мы не назначим встречи. Часто всё известно наперёд!
Знаешь... просто каждый вечер ждешь, что что-нибудь произойдет!

Лишь легонько роутер качает слабое подобие моста,
Лишь немного майлер потревожит цифро-интернетовский покой
Send Message... Вот уже и прожит этот день... Однако же, постой

Километры вовсе не помеха, не мешают сети и хосты
Если ты заносишь человека в душу, а потом уже в контакт-листы
Ветер. Дождь. Устала сильно. Но - наперекор судьбе DIAL UP!
Password. Канал стабилен. Здравствуй, друг! Я опять стучусь к тебе...

0

22

Блін,останні мої дні у Франику, а мені якось так важко...Думала відриватись на повну, а сили кудись від мене втекли...Цілий тиждень стримувала свої емоції...заборонила собі проявляти хоть якусь слабкість...А це ше більше мене стомило...Хочеться плакати...Хочеться кричати...Питання от тільки :"НАВІЩО?"...Це і так нічого не змінить...Чесне слово,так боляче для мене оці всі прощання...Ніколи не думала,що я так можу прив"язатись до людей...То всьо це Створіннячко...Якесь воно занадто добре і миле...Справжня реальна Аліна не така...Вона сильна,безстрашна ,вперта і цілеспрямована...А Створіннячко її проглотило...Хех...Якось так страшно мені зараз...знаю,що це нормально і природньо,але це прикре почуття не зникає...Шо ж ти там доля приготувала мені? Га?.......ииииии.......Як я не хочу ні з ким прощатись...Які ви всі мені дорогі...нехай я на вас всіх інколи злюсь,з деякими частенько тлумлюсь,але це я так просто проявляю свої почуття....ммм...Просто інкше я не вмію то робити...=)Їхала в пижику  сьоні зі своєю знайомою, а вона мені каже,що замутим на перше вересня...а потім дивиться на мене з сльозами на очах...Ой..Тебе ж вже тут не буде...Блін...Чуть не ховають мене вже...ААААААААА......Я ше хочу жити...Так важко дивитись на всі ці похмурі лиця...Аж сльози на очі виступають...Але я ше тримаюсь...А от в неділю затоплю пів-вагона...Може, і краще б було якби на перон ніхто не прийшов...Але тоді б мені не було чого запам"ятовувати...Звісно,перед від"їздом хотілось побачити ше одну людину,яка суттєво вплинула на моє життя,на те.якою я стала зараз,на мій світогляд...Можливо,саме ця людина утвердила в мені Створіннячко...блін...як я хочу зустрічі з нею...Шо ж ти доля така не справедлива...Ех..Як то важко...От чомусь так є,що всі увесь час кажуть .що мені в цьому житті везе...Переважно всім хочеться мати те.чого добиваюсь я...От чого тільки мені не подобається,те,що я добиваюсь...Колись задумала собі таку річ,що я вчитимусь в іншому місті. а саме в столиці...вот на маєш-по дурості поступила...І шо...Не хочу туди їхати...=((...А скільки людей хотіло б поїхати.....Це я себе так морально втішаю...ладно,хватить тут нити...В неділю на ревусь...А зараз я буду робити звичні для себе речі,ше дешо почитаю,можливо,напишу...І в люлю...

0

23

Хочеться ше шось написати,бо навряд я  сьогодні дньом чи в неділю матиму час ше шось на клацати , а тут я появлюсь не скоро...Бо житиму я в гуртожитку,комп мені поки ше не з презентують, а на інтернет -кафе навряд матиму час...Хоча,якшо буде нагода-то скористаюсь нею...Бо нет, крім мобілки ,єдиний мій засіб зв"язку з деякими людьми...Блін,не уявляю себе без компа..Звикла,що в мене безлімітка,коли захотіла-тоді і сіла за нього...ні від кого не залежу і ні від чого...Хочу гуляю, а хочу в неті сижу...В кімнаті я сама-самісінька на півтора спальному ліжку...ванна...гаряча вода цілодобово...Комфорт і засоби комунікації...хех...А там ...МаМаМіЯ...Бог-зна як буде..по скільки на 1 кімнату...Домашнє я Створіннячко...прийдеться переучуватись...Вчитись жити з кимось...А то я така егоїстка і самолюбка...Мабуть,то піде на користь...Або на самовдосконалення і самозміцнення..=))Знов себе морально втішаю..Ну шо за йомайо...ранком тре масу справ рішити,ше стільки не завершено,не хочеться їхати з важкою совістю...такшо кров з носа.але я завтра маю порішати всі справи...А ше тре сумки збирати...Я шось пробувала якись собі список скласти,шо тре...Але ,відать,не получілось...лінь бере своє..Якось до цього всього відношусь не серйозно...Я себе як на море готувала чи в ше якусь поїздку.то так все переглядала.чи все є,чи тре шось докупити, а тут мені фіолетово...зато в Києві іншу пісню заспіваю...Ну шо поробиш,таке я Створіннячко...Ше тут махінацію одну проробили...Моя подруга теж їде звідси,але в інше місто...От хотіла останній раз побути з своїм хлопцем...І сьоні типу ночує в мене дома...буде прикол як її батьки подзвонять-і мої візьмуть трубку...Сижу,стережу як та собака 2 телефона...нікого до них не підпускаю...А ше прикол як вона в 4 ранку до дому випивша припреться...Ше й я получусь поганою хазяйкою,що виперла з хати так рано...Але то таке,деталі,шо не зробиш за ради хорошої людини...як вже буде-так буде...Головне.щоб вечір в них справді був вдалим...От...

0

24

Ну от...сумкі всі вже зібрані...Всі ходять і тільки смикають мене:"Ти все склала?нічо не забула?Все зробила шо мала зробити?га?"От тільки я ше не усвідомлюю ,що я звідси їду...Хожу собі так,дивлюсь на все...хех...Сьоні такий прикол був...Моя мама вирішила купити мені винограду...Дивиться,хороший виноград- 10 грн.думає,візьму...Заходить в арсен -там такий же ,але по 6 грн... Стоїть і плаче...так розридалась,шо то просто...тато її заспокоює,каже,та шо вже...Шо ти так виноградом переймаєшся, а вона:-"А мені так Аліну шкода..."Га Га Га...Нарешті..Нарешті мене пожаліли...Свєршилось.=))...Добре.що в мене хоть настрій сьоні хороший.Правда , як розплачусь,коли буду прощатись з друзями...Сльози.соплі...Хех...Ше й з татом їду...Він в мене приколіст...Постібається з мене...Недавно запросив мене в кафе,купив мені грибну юшку,пиріжок з грибами..Я сижу собі.тихонько жую...А він мені:" Алін...Аліна...Ти шо не розумієш..Це все не просто так...Тут гриби,там гриби...бачиш...Гриби звідси"...Юй...жарти,жартами, а самі ходять тайком від мене плачуть...Малий мої штучки всякі собі позгрібав...Какашка мала,тайком від мене всьо стиряла з шафи...Мою кроватку облюбувало...Ой,сижу зара полугола з мокрим волоссям...Ну шо,пора прощатись...Йду я сушити волосся.Зустрінемось вже в новому етапі мого життя...надіюсь скоро я наповню ці сторінки різноманітними барвами,бо смутку на них вже і так багато...Тре додати трішки сонця.неба,любові і бде в нас все файнюцько...Ну сьо...Я аля-улю...Хороших останніх літніх днів...Веселого початку осені...Пуськи-папуськи...З любов"ю Створіннячко і просто хороша дівчинка Аліна...=))Цьомкаю...

0

25

Створіннячко написал(а):

Разве от выбора имени всё зависит, если он нам вообще нужно? Разве от судьбы всё зависит, если она вообще есть(человек сам творит свою судьбу)? Разве не от нас всё зависит?
           Мы сами для себя Боги, поэтому в него я и не верю!!! Да, я атеист!! Вернее сказать Бог - это наше я, наше второе имя, это то, с чем мы остаёмся на едине у разбитого корыта.........

0

26

CRAZY4U написал(а):

Разве от выбора имени всё зависит, если он нам вообще нужно? Разве от судьбы всё зависит, если она вообще есть(человек сам творит свою судьбу)? Разве не от нас всё зависит?
           Мы сами для себя Боги, поэтому в него я и не верю!!! Да, я атеист!! Вернее сказать Бог - это наше я, наше второе имя, это то, с чем мы остаёмся на едине у разбитого корыта.........

как сказать!.......судьбы нет ........и лиш случий...определяеть нашу жизнь...а от имени всьотки зависить много!....даже ббольше!

0

27

Для створіннячка, для тебя Алина:

после, к сожалению, недолгого общения с тобой, у меня вырисовалось такое представление о тебе, Алина...

ты чужая, ты одинока, ты сама по себе, ты со всеми и ни скем, ты нужна всем и не нужна никому....
в твоих глазах легко можно прочесть, что ты пренадлежать никогда не сможешь одному, ты всегда молчишь, быть может нет слов, ну а может быть считает, что нет смысла отвечать, но в отличии от всех - ты хотябы не врешь. но время идет и я надеюсь, что у тебя это пройдет....что ты добрее станишь,  не побоишься кого нибудь к себе подпустить...:'-!
и тебе легко можно простить всё...лишь услышав твой голос...
ты опять не улыбнешься, и что то внутри сново станет на место - так далеки друг от друга, но всё же, кажется: вродь вместе, уже савало легче.
Вот ты была вместе со мной, после с кем то еще, ты меня понять, наверное так и не смогла, а может тебе было просто всё равно  ...  я не знаю, прости...
и тебя я не винил, ведь совсем не хотел тебя потерять...единственное, что мне оставалось - помолчать, посидеть вместе с тобой, попробовать просто понять....ты всего лишь "створіннячко" и хочешь спать.....

P.S. не суди строго, ведь это правда....Не так ли? прости за всё, если сможешь...

0

28

Мда...Я всього лиш Створіннячко...Всього лиш Аліна...звичайна земна людина,яка ховає свої крила під подушку.а почуття- на дно серця...Чим більше мені потрібна людина,чим більше я її люблю,тим менше я їй то показую і даю відчути....ЧОму? Тому ,що я Створіннячко...Я така...інакшою не можу бути,не вмію бути,і ,можливо,не хочу бути...Я чужа...всім...Напевно це не так,я не чужа нікому,просто всі чужі мені...майже всі...Рідко я когось до себе підпускаю...Рідко щось розказую із того ,що мене хвилює...Але розказую....розказую тоді,коли відчуваю необхідність або саме необхідність розказати тій людині....саме тій,якій я те розказую....
     P.S( за що саме простити? і хто ти? )

0

29

Кто я?! Смешной вопрос...просто человек...просто парень... Тот, для которого нет солнца в небе без облаков, уже нет на свете принцесс и не бывает Богов, который теперь точно поверил - нет Бога...За 17 лет борьбы с собой, столько мертвых идей осталось за спиной...и вот одна из них - это ты...
А прости за то, что я такой ДУРАК...и на что то надеялся...

0

30

Феникс написал(а):

да, с этим согласен! найдется причина, появится и обстоятельство... Всё завит от выбора, который мы делаем или не делаем...
Каждому своё...
                           Кому то абсолютно всё, кому то ничего............

0

31

CRAZY4U написал(а):

Кому то абсолютно всё, кому то ничего............

Таке життя...Просто так ніхто нічого не добивається і відразу не може отримати все,все робиться поступово і на все потрібен час...А ще віра і цілеспряованість... велика сила волі і терпіння.такшо роби висновки...

0

32

Что делать, если не к чему стремиться?
Давлением поршня прокачивать надежды, которых нет?
Внушить себе, что я мог ошибиться в реальности одиночества семнадцати лет?
За пазухой сердце сгоревшее бензином забрызгать, чтоб видимость чувств кому-то глаза обожгла? А?

Не, не могу я от псевдо-радости прыгать, когда душа, как седая зола.
Когда в глазах застывшее болью прошлое,
Когда вокруг настоящее, как хуже не может быть в кубе!
И будущее убивает надежды на лучшее,
С каждой минутой становясь настоящим...
С каждой минутой становясь настоящим...без любимого человека....без друзей....
без ЛЮДЕЙ.....

0

33

CRAZY4U написал(а):

Что делать, если не к чему стремиться?

не знаю...от шо я скажу...НЕ ЗНАЮ.Якби знала шо робити-то б сама вже б давно шось зробила, а то...кисну...Не така стала як раніше...а мож просто натхнення пішло від мене...або ж сама себе замучила...мені потрібна реабілітація....хочу відпочити від всього...від себе,вас...Хочу знов прожити деякі моменти свого життя...Хочу ...Я багато чого хочу...Може,треба нарешті це відпустити ...але...хех...Я просто хочу любити і бути любимою...Вроді таке просте речення- але ж повсюду ці але...думаю,ти розумієш про шо я...

0

34

нет, ты знаешь, что тебе нужно делать, только ты не знаешь ?КАК? (((
меня тоже уже всё вокруг достало, ток вот "реабилитироваться" в нашей общаге не получится, как не старайся(((
ведь всё день изо дня тоже, одинаковое, всё как-то обыденно, скушно, плоско...ну прямо, как эт игрушка "линейка"....
а то, что ты прожила.....просто помни....оно было, но не ЕСТЬ, живи сегодня, как в последний раз)))))))
Когда я так думаю, мне легче жить, точнее ---> СУЩЕСТВОВАТЬ((((

а вот на счёт: "Я просто хочу любити і бути любимою..." эт отдельно, и кажется идеальным....

Во первых, любви нет, ну эт я так думаю, точнее взаимной любви нет, ведь когда я "люблю" , на меня ей наплевать, а вот когда она меня начинает "любить", когда она понимает, кого потеряла(совсем не похожего на других, человека, живущего в своём мире) и пробует меня возвратить, то мне уже всё равно..... да, может, я эгоист, бездушный, гламурный печерский падонок, но мне это всё не подуше.... А может, я не хочу или, точнее, опять боюсь страдать годами мучений ради несколький счастливых минут......у меня просто не получается.....а может одиночество эт моя моя награда((((((((((((((((( чему я совсем не рад((((((

Меня со школы прикаловало писать на философии: "ничего идеального нет" и "зачем пытаться выдумать что-то новое, если до тебя это сделали другие люди, и сделали это на много лучше, умнее, красивее...." Так вот....

Желание любить выдает утомленность и пресыщенность собою; желание быть любимым, напротив, - тоску по себе, себя-любие. Любящий раздаривает себя; тот, кто хочет стать любимым, стремится получить в подарок самого себя.

Жертвы, которые мы приносим, доказывают лишь, сколь незначительной делается для нас любая другая вещь, когда мы любим нечто....

видишь, всегда есть, те, кто любит, и те, кого любят, а "любящихся" одновременно несуществует....

во вторых, всё идёт само собою....и тут.... брак,
а брак - это ничто иное, как ....

Это нечто выдуманное для посредственных людей, которые бездарны как в большой любви, так и в большой дружбе, - стало быть, для большинства: но и для тех вполне редкостных людей, которые способны как на любовь, так и на дружбу !!

но....есть те.....

Кто неспособен ни на любовь, ни на дружбу, тот вернее всего делает свою ставку - на брак....

а что же тогда будет с нами........????????

Ты хочешь это знать?

0

35

жесть...

0

36

Я знала,щоти досить дивна і неординарна людина...але чи не сподівалась на таку відповідь чи реально відвикла , що хтось може так відповісти...Мені сподобався навіть хід твоїх думок...аж озадачило,що тобі відписати на все вище сказане...ДЛя початку напишу,що ти молодець,давно нічого подібного не читала,та й впринципі на форум німає як і коли заходити...А в нас точно сіро і скучно,одноманітно...І думки людей теж сірі і одноманітні..Немає такої людини з якою б реально хотілось поговорити..Скучні ви всі...От моя думка..Не знаю чи на жаль чи як,але в взаємну любов я вірю,полюбе люди зустрічаються,подобаються один одному,хоть деякий час - вони якось один одного люблять,нехай це не та чиста любов,яка вимальована в казках і оспівана в піснях,але ж почуття присутні...хоча б деякий час, а там далі кому як судилось...Хтось знаходить любов,хтось ше знайде, а хтось за той час вже встигне її втратити...От тільки коли втрачаєш любов-то не знаєш чи ше матимеш шанс в житті відчувати шось подібне..От в чому суть,проблема і т д і тп...Ти зрозумів вобшим про шо...Я геть чисто розлінилась...Якось лінь зара видруковувати тут свої думки..Такшо думаю на цьому поки все.

0

37

Все-таки рішила перебороти свою лінь і шось написати...Так.І про шо ж писати?От,їхала сьоні в пижику із своєю подругою.Таку фразу вона мені прикольну сказала,щось подібне я чула у фільмі "Спєшу любіть".Прикольний фільм,один з моїх улюблених.Можу дивитись його багато раз.І не того шо він романтичний чи молодіжний,мені подобається суть  і деякі фрази на протязі  фільму... Про справи Божі...Ти не знаєш,шо задумано на тебе...Скільки ти проживеш і шо зробиш на протязі життя,чи що судилось тобі витримати,пережити,кого зустріти.Як воно все буде.Впринципі,якось то буде..Але ж як? Не хочеться шоб все було аби-як.Хочеться щастя,радості,тепла,любові,взаєморозуміння... І багато іншого.ВСі ми знаємо,чого хочеться звичайній земній людині...І мені,СТВОРІННЯЧКУ,теж хочеться практично того,що і вам всім,звичайним людям.Хоча?Мож і не всього мені хочеться.Останнім часом нездорово багато думок заселились в моїй хворій голівонці...Скоро з своїми думками і здичавію,збожеволію...АААА....От сьогодні мамі розказувала про життя ,про моє життя...Чи про то ,що нам вбивають в голову.Наприклад я практично щодня слухаю про то,що в майбутньому я -обслуговуючий персонал,байдуже в якій галузі,але мене оцінюють як звичайну стандартну робочу силу,як стадо роботів.запрограмованих на якусь певну роботу...В голову таких як я кожного дня вбивають про то,шо моєму поколінню,обслуговуючому персоналу лишилось зовсім мало,от як тільки ми виконаємо свою роботу-нам судилось вмерти.Ми нікому не потрібні і ми старенькі- тимбільше.Навіщо ж нам виплачувати пенсію, як краще,щоб ми вмерли...Так-ми мусим померти,от спершу робота- а потім дохніть..Ви ніякі не індивідууми-просто обслуговуючий персонал...Не хочу бути просто обслуговуючим персонал- бути чиєюсь маріонеткою..Хочу бути звичайним СТВОРІННЯЧКОМ.Жити для себе і так як хочеться мені і моєму серцю...Блін..НЕ хочу дорослішати.Хочу бути завжди 18-річною.Гуляти,любити,бути кимось.Мати власну думку,не думати за гроші і за все те буденне з чим позмішувались наші батьки. А ше не хочу помирати якоюсь важкою смертю,бути старою,кволою,немічною,сивою...Дивлюсь на цих стареньких бабульок .Як вони єлі рухаються, розмовляють про шось безглузде...Наприклад- о ,це дерево рухнуло...Хоча в цьому теж своя суть,вони дивляться на то,шо звична річ для них уже зникнула- і що їхнє життя потроху віддаляється від них- і ось скоро цей незвіданий момент-прихід смерті...паскудно то.Жити і думати,що згодом смерть прийде по тебе...Краще цього не знати.Краще багато чого не знати,бо тоді життя втрачає якого-небудь сенсу...Завжди хочеться в шось вірити,бо так жити,мабуть,легше.Я ж права....Я це точно знаю.Але в шо ж вірити? Якшо вірити в шось зовсім безглузде.чи,нехай,в те,що ніколи не знайде місце в реальному житті,то так ще більше завдаш шкоди собі-адже зневіришся в мріях.Але тоді ж навіщо мріяти?Скільки цих але,навіщо...Одні питання і заперечення...І тут тупік...То саме як чому після один іде два...Чи чому два називається саме два , а не три ,чи чотири, і після один саме два, а не шість.Ви не зрозуміли логіки,але ладно, я вже звикла...Дурні в мене зара думки, а ще спина болить..Хотілось  би масажу...Обійдусь просто спанням на зручноу ліжку...А завтра поїзд...Не висплюсь,хоча.мож і висплюсь,бо скучно буде...А потім знов ліжко общаги...Бідотне ліжко...Незручне....Провалюється.Геть не придатне для спання...Але в цього ліжка ,мабуть,своя,неменш цікава історя...Мабуть,чимало тіл і душ спали в ньому..Можливо,воно було  свідком якихось грандіозних оргій, а може така оргія ше чекає на нього.Хоча,неа, я не така,хоча я вже і не знаю ,яка я є...Хоча поживем -побачим,швидше шо я сплавлю його, і не факт чи житиму там довго..Взагалі не знаю де житиму..От таке то..От всі мої думки на сьогоднішній вечір,чи вже ранок.Хоча,яка вам різниця??? Аля-у лю.
                                                                                СТВОРІННЯЧКО

0

38

а...хотіла ше написати....Блін, я вже і забула шо таке бути Створіннячком... =)) Тре нарешті провести собі тамка нет- і повернутись....в звичне для себе русло життя,хоча б чимось...

0

39

Спасибо, Алинка))) С прошедшим)))
    Ну....признаюсь, не ожидал, что столько комплиментов напишешь)))) Спасибо)))))

А эт так, про между прочим..........глупый вопрос, ты знаешь или хотя бы догадуешься, кто я???

Да, ты ленивая, ну зачем днём спать, а ночью сидеть ботанить и сразу же на пары....я так пробовал, если чесно хреновато мне с утра было((((( Подумай, может стоит сменить расписание..... Не такой ленивой буш))))    :question:     
Шучу, но подумай....    :D

да, согласен, фильмец рульный, мне тож понравился))))))), но, к сожалению, эт только фильм и не более, жостко, но зато правда.... хотя после него:
"Чувство осязания бывает болезненно раздражено до такой степени, что прикосновение к любому твердому предмету заставляет содрогнуться" , так же бывает и когда любишь..... Правда? Ещё не забыла эт прекрасное, но короткое чувство?
Да, эт люди не забывают, никогда......

хотя, знаешь, тоже о любви..."чем ближе ты к полному охлаждению в отношении всего чтимого тобою раньше, тем больше приближаешься ты и к новому разогреванию...." Отпустишь старое, придёт новое....
Как в песенке/клипе DJ Tiёsto - Love Comes Again.....

Dj Tiesto - Love Comes Again
Album: Just Be
Year: 2004
Title: Love Comes Again

You have become what you have always been
light flickering around, peripheral vision
no words we can speak, our paths have been chosen
but all trails that we trek,
-should lead us back to here because our

love comes again
just when i've broken down i found
love can come again
you've got to believe that

love comes again
just when i've broken down i found
love can come again

dig within me, turn all the secret stones
forests and fields, breathing with blood and bones
still no words we can speak, our paths have been chosen
but all trails that we trek,
-should lead us back to here because our

love comes again
just when i've broken down i found
love can come again
you've got to believe that

love comes again
just when i've broken down i found
love can come again

http://www.lyricsmania.com/ ]

учёба, ну её, эт ваще жесть....оставлю без комента)))

Я не знаю, но насколько я тебя тогда смог понять, ты необычна)
Да, симпотяшка, нежная, такая взрослая, интересная, немного ранимая, иногда строгая, но умеешь прощать, целеустремлённая и странная, но это, наверна, и есть твоя изюминка....ты до сих пор мне нравишься, твоё сильнейшее свойство - самоопределение. Но оно же по большей части оказывается и твоей нуждой - ты всегда стоишь на краю бездны, главное не оступись..... Главное верить во что то или кого то.....но, опять же, вера — раз и навсегда закрывание глаз, чтобы не страдать от зрелища неисправимой лжи..... Какая то безисходность, правда?

Старость, да старость не радость....Хотя и радость тоже: внуки, взрослые сыновья, дочери)))) Прекрасно, правда??? Душа в релаксе...умиротворённа)))))))) И ты.....ближе к спокойствию, ближе к смерти....она становится достаточно близкой, чтобы можно было не страшиться жизни......ведь она уже удалась)))) Поэтому, в отличии от тебя я хочу постареть....
А ты боишься ЖИЗНИ??? Может её сюрпризов....?

Да, я наивный дурак, но массаж сделать могу)))
И чем те кровать не нравится??? она же мягенькая, на пружинках))))) Ваще классная.... Хотя, да, чё она ток не видела....

И разница есть, не думай о себе плохо, пусть это за тебя делают другие...... Ты очаровательна и прекрасна)))) И ты не всем безразлична))))
                          Помни это))))))))))))))

Отредактировано CRAZY4U (2008-03-10 14:57:00)

0

40

Та, я думаю,що знаю хто ти...Я відразу впізнала,але хотіла впевнитись .От таке то...Дякі за хороші слова про мене,але я давно вже не така...Людям властиво мінятись...І в Створіннячка виростають зуби...роги....і тому подібне...Не знаю чи боюсь я життя чи ні....Моменти в житті бувають всякі...Хоча життя боятись якось безглуздо...Я не боюсь його, а от сюрпризів ....Сюрпризи бувають різні-приємні,неприємні,небажані,бажані....Я люблю сюрпризи-але тільки позитивні,всього решту я чомусь боюсь...можливо,просто замучилась від них.Замучилась втрачати близьких собі людей,замучилась плакати за ними,замучилась від болі,яка виїдає мене з середини...Багато чого можу написати до цього,от тільки зара не можу зібратись з думками....ґпросто скажу,шо всім нам хочеться хорошого позитивного барвистого життя- і я не виняток . =)

0


Вы здесь » Про нас, і про все » Про нас » Створіннячко