я багато чого хочу....а от шо мені написати -це діло ваше...буде не цікаво,якшо я почну говорити ,що мені писати....

У вічному пошуку...збиваю ноги в кров ...біжуча у ту незвідану далечінь ,шукаючи відчуттів , яких не існує в межах реального життя...так і як самого мого руху життя...і я як той стовп ,стою на одному місці, і тільки час мене шліфує...руйнує, і на місці мене виростає , відбудовується, чи створюється щось нове, щось ,що не має ніякого відношення до мене...до мого життя...і до руху, якого я прагну...хоча я біжу...біжу....закриваючи очі...і відкриваючи світ своєї уяви ,багатогранної...чи то настільки примітивної, через яку я і досі стою на місці...прикро...але те ,що в задумах вправі змінити стає неможливим...як неможливе –можливим...і тільки по той бік мого вікна...змінюється ніч на день, як день на ніч...і тільки перехід між цими двома станами віє надією...світанок...багатообіцяючий...багатьма очікуваний ... і тільки тим, хто народжений був під тією зіркою, під тим сонцем мають можливість ,здатність торкнусь його...відчути .побачити...подих...і от наступний день...ти знов біжиш...біжиш...хтось біжить замість тебе ...минув...народилась нова душа ...от тільки б знати під якою зіркою, яким сонцем?

я бачила фільм "СТАЛКЕР"...після фільму я не зможу читати книгу

а загалом у мене все просто чудово...є свої нюанси,але скоро я тому всьому дам ради...

ех..осінь...

от і зима...сніг...холод... ляпота =)) люблю зиму...сніжну,морозну...в принципі ,як і все в своєму житті...приходиться любити просто все і всім тим дорожити, таке моє життя...чи пак приходиться так жити як живу і від того таке житійо складне...ладно,то все просто гра слів...в даний момент хочеться написати дещо про сої почуття, я вже давно цього не робила.Можливо,десь там вище, я вже писала якісь подібні слова( я про то шо давно нічо не писала ),але цього разу самій дивно як я так довго протрималась не виказуючи свій внутрішній світ.Я давно вже розучилась розмовляти з людьми про себе і взагалі про якісь інші речі,цінності...Розмовляти про людей,потреби і все таке...Єдине,що ще жило в мені це те,що якшо мені хотілось щось донести ,хоч ,можливо,це і не знаходило свого читача,я писала свої відчуття сюди,або просто давала своїм творінням життя принаймі в файлах свого ноута...не пишучи того навіть на форум.Так от,то все не суттєво...Що стосується моїх почуттів, я давно емоційно заспокоїлась...Принаймі на такому рівні,що навіть досить натриноване око не зможе засумніватись в тому,що в мені не можуть жити емоції...Остання репліка,яку мені видали,мало не вбила мене зсередини.В ній йшлось про то,що я "бєзчуствєнная". Можливо,я мала б гордитись тим,що настільки добре сховала себе...І створила якусь наступну кам"яну маску.Та це зовсім не то...Не такого результату я хотіла,та і ,чесно кажучи,нічого не хотіла.Так вийшло.Звісно,легко так написати,спертись на обставини.На долю,карму...і ще щось.Важко визнати,що в якись момент здалась і змирилась із тією системою,яке нам надиктує наше БАГАТОЗНАЮЧЕ суспільство.що я злилась із тим всім проти чого так довго щиро боролась. Дорослішаю...=)) скажете ..пора б вже =)) ...А я скажу...ще встигну =)  Якшо чесно, я і сама знаю свою проблему і причину...І знаю як це вирішити.Що ж заважає ??? Чесно кажучи цілковита відсутність друзів.СТОП.В мене є друзі,але...вони не поруч.Я більше не можу достукатись до їхніх сердець.Вони відкриті мені тільки тоді.коли потребують рятунку від мене...А так всі звикли,що Створіннячко рятується завжди саме по собі...а я більше так не можу...НЕ МОЖУ ....Я гину в своїх чотирьох стінах...Згадуючи найчудесніші моменти свого життя, найсолодкіші слова ...події...І згадується все так виразно,ніколи не могла подумати,що так все запам"ятаю ,пам"ятаю...дивно так.Мені справді бракує підтримки,людей,друзів,емоцій,подій...Руху...І я його ніде не можу знайти,не можу знайти того,що шукаю.Хтось вічно пхає палку в колеса. Чи хтось так смачно чомусь позавидує,що все руйнується в одну мить.Я неперебільшую.Воно справді так є. Мені здається,що ше трішки і люди які поруч зі мною в даний етап мого життя просто спокійно висмоктують з мене всю мою життєву енергію,мою везучість, моє здоров"я, мене,от таку яка я є...і я нічого не роблю,овчки спостерігаю,як все моє розходиться в немоєму напряку...Хех...Я стомилась захищати своє "життєве майно" ...І зараз то спокійно,то впаніці спостерігаю як його розкрадать. і просто з легкістю пишу хех...Дивно міняється плин подій моєї історї...

я знаю...це так і є...але в даний час я пишу про людей,ЯКИХ ЗНАЮ ВЖЕ 6 РІК...для мене це досить великий проміжок часу...мені скоро 19...відніми від цього числа цифру 6 ...то не важко зрозуміти,що ті люди були присутніми в моєму житті від періоду,коли я була зовсім малою ... пройшли зі мною багато життєвих ,можливо, деякою мірою смішних і водночас страшних  ситуацій...і зараз ,так як я знаю цих людей багато...то природньо,що коли мені погано -то я тянусь до них...але ...то все якось марно і сумно...ці люди знають всі мої якості і тому не відпускають мене,але взамін нічого не дають...а я як дурочка тримаюсь за них з якоюсь надією,вірою...в мене є погана риса характеру...я як та СОБАКА ,яка віддано служить своєму хазяїну...прив"язується до нього, і коли хазяєн помирає чи десь втрачається...всерівно залишаюсь вірна йому...шукаю його...не намагаючись йти далі своєю дорогою.Принаймі,раніше мене нічого не зупиняло- я постійно йшла своєю життєвою дорогою...і тепер треба іти,але чогось мене тяне за тими людьми...можливо,я боюсь нових змін, а можливо ці нові зміни ніяк не прийдуть,бо люди,які мене оточують зараз нікуди не дінуться,вони всі поруч...одна така людина зараз живе зі мною чи краще я живу з тією людиною по її ж проханню...чесно, я б поміняла місце проживання...але я це так часто робила за останні півтора роки,що більше я цього не зроблю...немає можливостей і коштів...тут все складно....хочеться кудись втекти,щоб трохи змінити свою обстановку...от я зараз з батьками...але це не надовго...скоро знов прийдеться вернутись до мого ритму життя...а він мене гнітить...що змінити???? можливо,себе???але як???? підлаштуватись до всіх????? мені ж хочеться бути просто такою яка я є...хіба це погано???