БугАГа 2007-03-23, 4:27 Pm

У Мя еСть ВсЕ !
но НеТ ЛюбВИ,
НеЛьЗя РоВНяТь Ето ЧУвСТвО С друГиМ,
ВЕДь ЕтО ЧуВсТвО ОзОреНЬя ,
ОнО приХодиТ Не оДно,
с НиМ ЕсТь ВсЕГдА
ПеЧаЛь и РевНоСТь,
И СЛеЗы РадОсТи,
И пЛачЬ И ВсЕ ДруГое ,
Что ПриХоДиТ с Етим..

Драгобрат 3:17 Pm 
Драгобрат- моя стихія,
Це місце де я відчуваю себе
Вільною..
Зима проходить там моя,
Я почуття - завжди лишають тінь
Мого життя.
Там весело - коли є друзі,
Там класно коли- погодна СУПЕР)
там дуже часто я буваю..
Люблю там думати про світ!
Коли я їду лісом...
словами передати неможливо!
Там на вершині ,
Відкривається пейзаж,
Там панорами всіх УКраїнських гір,
там так чудово і прикольно,
там так самотньо - хоч ти й не сам ,
там думати ну дуже легко,
хоча висока ця гора!!
Там є хребат між Стогом і Жандармом,
Там гуцуліЯ процвітає...
Коли ти там у перший раз,
Тобі не хочеться нічього,
Ти хоч сидіти на вершині і дивитись!
Хоч там і холодно - та ти привикнеш,
І драгобрат ніколи з уст не зійде..
Там знайде себе кожний,
Там лижи,борд,гора,пейзаж..
та просто сніг..
Воно все не таке як десь,
Воно єдине й особлиВе на всьому світі!
Я в Українв місця кращого не знаю..
Повір не пожалкуєш ти якщо туди поїдеш..
...І сам писати ти захочеш про це прекРАСНЕ
Всім відоме місцЕ!!!..

Сиджу в кімнаті на… by (Піранья) 2006-12-06, 11:01 Pm

Сиджу в кімнаті на підлозі,
Як той непотріб на дорозі.
Не плачу, як колись робила.
Цю рису я в собі убила.
А просто думаю про світ,
Яким пробігся чорний кіт.
В якому я не є одна
Така сумна, така нудна.
Сиджу в кімнаті на столі
І дивлюсь, під дощем малі
Біжать по автостраді босі,
Як я колись – ще по дорозі.
Сиджу в кімнаті на стільці
І кольорові олівці
Для мене стали чорно-білі,
Як довгі дні всі посірілі.
Сиджу в кімнаті на вікні
І бачу «S.O.A.D.» я на стіні.
Згадалась давня ностальгія –
Загублена ,співати, мрія.
Сиджу в кімнаті я на ліжку
І тихо гладжу свою кішку.
Його я згадую тепер –
Того, хто вже для мене вмер.

життя 2006-11-18, 10:00 Pm
Чому же так в житті буває?
Чому ти бідний, а не пан?
Чому не гідність, а комун?
Чому же Сталін, а не Стec?
Чому життя все забиває,
На тих хто творить це життя?
Чому завжди його немає,
У лаві нашій - вороття?

Чому вони живуть отут,
А не в низу уже гниють?
Чому під серцем тут,
Вони же нашу кров жеруть?

Цей віршик може й без кінця,
Але й йому немає вороття,
Потрібно далі жити,
І тих негідників садити!

У тюрми, тюрми, в карцері
Щоб було там де має бути,
Щоб руки знову не пускало,
І знову нас не об'єднало!

Втрачене

Де мій сон, що почався ще вчора ?
Де мій день, що тобі віддала?
Я позбудусь душі – вона хвора.
Де той рай, що до нього пливла?
Де те тіло, що пахне тобою?
Де той страх, що завжди з ним жила?
Та не хочу я жити з тобою.
Ти повір, я не та, що була.
Де те небо, де ми разом були?
Де те сонце, що гріло теплом?
Ми назавжди те сонце забули,
Стало чорним воно джерелом.
Де ти сам, що колись був зі мною?
Де та тінь, що твоєю звалась?
Та все зникло, бо стало зимою,
А я літом лиш жити клялась.

Чорний коридор

Я виключаю світло,
В моїй кімнаті темно.
Нащо бачить, чути,
Дихати даремно?
Чорні окуляри
На очах моїх.
Я не хочу чути
Цей фальшивий сміх.
Темним коридором
Є моє життя.
Всі думки несправжні
Линуть в забуття.
Відчуваю подих
Чорної пітьми.
Почуття несправжні
Стали чорними.
Не буває світла
В темному тунелі.
Прагну я повітря,
Сонця із пустелі.
Чорний дощ із неба
Краплями упав.
Чорне слово в душу
Ти мені заклав.

Absinth

Розтікається по венах
Тінь маленьких фей зелених.
Що із них перелітають
І у мозок потрапляють.
Та літаючи по ньому,
Ледь не вводять тебе в кому.
Кривлять простір твій вони
І наводять галюни.
Вже й смієшся ти, не плачеш.
Жовтим кольором все бачиш.
Розу каламутить вщент
Кров зелена – це абсент.
І один ковток лиш треба,
Вже літаєш серед неба.
Якщо високо літаєш –
Сильно падаєш, вмираєш.
Так забрала тебе в мене
Фея, в інший світ, зелена.
Хто абсентом зловживає –
Сам себе і убиває.