На вічну пам’ять Роману Марчуку....
По скронях стікатимуть сльози мої….
Гарячо-холодні,навічно сумні...
Проситиму місяця сховати печаль...
У відчай впадатиму...
Мушу сказати – прощай...
Невстиг ти пожити ...
Життя не прожите...
Відходиш у світ небуття....
О Боже! Навіщо ж ти забираєш
Від нас це ще юне життя!!!
Молитвами лину в самі небеса...
Шукаю розради....Тебе ж вже нема....
А сльози невпинно скрапають з очей...
Чому ж саме ти.?...
Чому ж у той день..?
Словами не можу я біль передати....
Залишається лиш між рядками читати...
Хтось втратив сина....
Хтось друга....Любов...
Травмоване серце у багатьох....
Автор Створіннячко.
01.04.2007.