Про нас, і про все

Объявление

Люди!!! АУ!!!!

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Про нас, і про все » Вірші » Стан душі


Стан душі

Сообщений 1 страница 20 из 34

1

На вічну пам’ять Роману Марчуку....

По скронях стікатимуть сльози мої….
Гарячо-холодні,навічно сумні...
Проситиму  місяця сховати печаль...
У відчай впадатиму...
Мушу сказати – прощай...

Невстиг ти пожити ...
Життя  не прожите...
Відходиш у світ небуття....
О Боже! Навіщо ж ти забираєш
Від нас це ще юне життя!!!

Молитвами лину в самі небеса...
Шукаю розради....Тебе ж вже нема....
А сльози невпинно скрапають з очей...
Чому ж саме ти.?...
Чому ж у той день..?

Словами не можу я біль передати....
Залишається лиш між рядками читати...
Хтось втратив сина....
Хтось друга....Любов...
Травмоване серце у багатьох....

Автор Створіннячко.
01.04.2007.

0

2

Сльози мої котились гарячі додолу,
Але було мені зовсім байдуже.
Світанок Сонця проривався крізь штору
І сліпив засльозені очі дуже.

Серце щоночі полум"ям щирим згорає
Вкривається попелом - сином бога Вогню.
Але ж вона зовсім про мене нічого не знає
Чого ж я тоді так палко - даремно горю?

Може не варто пломеніти так пристрасно
Від диму дурманиться розум, тьмяніє…
Бо і від Сонця ранкового стане тут ясно.
Але як тоді жити, коли голова не п"яніє.

На стіні картина ловила тіні останні
З ночі, що минала в тяжкому сум"ятті.
Чи проживу я довго при такому коханні,
Чи згину в осіннім застиглім проклятті.

0

3

Навіть нерозділене кохання приносить людині щастя.

І коли все навкруг зупиняється
Ти стоїш десь серед весни...
На всі груди повітря вдихаєш
І взлітаєш у світ дивизни.

Ти блукаєш, шукаєш кохання.
Ти біжиш на крик душі.
І твої виразні очиська
Зупиняються десь вдалині.

Ти знаходиш подібні риси
Щось до болю знайоме в душі.
І так палко те зберігаєш
Десь у серці, на самому дні..

Ти приховуєшся, втікаєш.
А любов ...вона здожене.
Ти на весь світ запалаєш
І ми всі побачим тебе.

Твої очі  світитимуть ласку
І любов переповнить тебе...
І невправі ніяке нещастя
Оживити таємне і  зле.

І багато напишеш ти віршів,
Багацько проллєш щирих сліз.
Не відчуєш взаємності в серці.
Але щастя-воно ж було скрізь.

Аліна Створіннячко.
27.04.2007

0

4

Присвячується дорогій мені людині

Хочеш,я подарую тобі світлі сни,хочеш, я стану твоїм ангелом і візьму тебе,підніму тебе поміж хмарами ,над землею,ти відчуєш
солодку втіху,мої поцілунки,для тебе дарунки,не дадуть спокою,твій розум заплутається у павутині насолоди і там загубиться, але я твій ангел,подарую тобі крила спасіння-віднесуть тебе назад на землю, і згадаєш мене,мої бажання- і втратиш спокій на віки...

Аліна Створіннячко

0

5

Красиво!.....:)) .....давай продолжай....!,.......буду только ад новым твоим творениям!

0

6

Феникс написал(а):

По скронях стікатимуть сльози мої….
Гарячо-холодні,навічно сумні...
Проситиму  місяця сховати печаль...
У відчай впадатиму...
Мушу сказати – прощай...
Невстиг ти пожити ...
Життя  не прожите...
Відходиш у світ небуття....
О Боже! Навіщо ж ти забираєш
Від нас це ще юне життя!!!
Молитвами лину в самі небеса...
Шукаю розради....Тебе ж вже нема....
А сльози невпинно скрапають з очей...
Чому ж саме ти.?...
Чому ж у той день..?
Словами не можу я біль передати....
Залишається лиш між рядками читати...
Хтось втратив сина....
Хтось друга....Любов...
Травмоване серце у багатьох....

етот стих............сейчас так подходит к моей ситуации.....и я только..........могу сказать что от таких стихов даже легче на душе!

0

7

Соло загубленої МРІЇ...
Тінь на стінах міста-
і ратуша кричить:
-Вже північ!
Ти бродиш...Міряєш болото тиші,
Шукаєш притулку у згублених
коридорах СМУТКУ.
Знаходиш знайомі риси,
біжиш на звук пронизливого скряготіння,
шукаєш відповідь...
на тому боці-
СВІТЛО...

Створіннячко

0

8

У мну счас одно состояие души............найти покой мое желание!.........а он по сути не далек....лиж нож с размаху заганю....сквозб рьобра!......а ет мысылть......гот точно от души повеселюсь!

0

9

Стоїш на роздоріжжі двох світів,
крок вправо,вліво-
і ти весь гориш.
Панує хаос в головах у нас,
а ,може,просто,все оце маразм?
Шукаю ключ у вічність-
ніяк не віднайду,
Втрачаю,гублю я істину свою...
Здається все...Уже летиш...
Та ранок буде
спокій твоїх тиш...

0

10


Моїй мамі

Пишу слова і прагну влити у них вічність.
Якнайповніше  передати суть.
І присвятити Вам  усю ту ласку й ніжність,
Скласти подяку за тепло родинних пут!

Ви ,мамо, найдорожче ,що є в світі!
І сльози Ваші цінніші  за алмаз.
Нам не вистачатиме тих квітів,
Що не подаровані були для Вас

Роки минають...Ми стаємо інші.
Ви бачите дорослими вже нас.
Та що б не сталось на цім білім світі,
Ви завжди найрідніші будете для нас.

Ви захищали нас од всіх нещасть.
Охороняли від усіх образ.......
            Давали все,що було в Ваших силах -
і ось робити це прийшов наш час  .

0

11

Створіннячко написал(а):

Моїй мамі
Пишу слова і прагну влити у них вічність.
Якнайповніше  передати суть.
І присвятити Вам  усю ту ласку й ніжність,
Скласти подяку за тепло родинних пут!
Ви ,мамо, найдорожче ,що є в світі!
І сльози Ваші цінніші  за алмаз.
Нам не вистачатиме тих квітів,
Що не подаровані були для Вас
Роки минають...Ми стаємо інші.
Ви бачите дорослими вже нас.
Та що б не сталось на цім білім світі,
Ви завжди найрідніші будете для нас.
Ви захищали нас од всіх нещасть.
Охороняли від усіх образ.......
            Давали все,що було в Ваших силах -
і ось робити це прийшов наш час  .

карсиво!

0

12

Знову я сама...
В серці пустота.
Вдома до пізна...
Сльози пролива.
Поруч телефон...
Жодного дзвінка.
Надія ще жива...
Віри більш нема.
Фоти і слова...
Пам'ять ожива.
Якби я хотіла
Та того нема...

0

13

Ці слова належать не мені, але вони дуже близькі до того,що відбувається зара в мене в душі...


Ты научил меня летать,
Поверив в светлые мечты,
А по ночам стихи писать,
И быть такой... такой как ты.

Ты научил меня любить,
Но в тот ненастный выходной
Ты показал мне как уйти,
Не объяснив как жить одной.

И я сама училась ждать,
Ночами сидя у окна,
И с бритвой в ванной размышлять,
Зачем мне жить, раз я одна.

Как можно слёзы прятать в смех,
Теперь любого научу.
Тебя ищу тайком от всех...
И так сказать тебе хочу:

Я на коленях, обернись,
Мне тяжело мой крест нести.
Я не прошу тебя "вернись",
Я   у м о л я ю   "отпусти".

0

14

Ось ще...

За парапетом
Январь постелен
Встречать рассветы
В чужих постелях.

Я бью наотмашь,
Не различая.
Но ты не помнишь,
Кто я такая...

Летят минуты,
Плывут вагоны,
Растает утро
На перегоне.

Мне по колено
Вода морская,
Дождем по венам
Кто я такая?..

Мы не спросили -
Наверное поздно
Любить так сильно
Чужие звезды.

Я не ревную.
Очередная.
Кричу впустую:
"Кто я такая?"..

0

15

Якось зара так важко і нестерпно,що навіть не можу писати віршів...Раніше б це мене надихнуло...А тепер...Не можу знайти потрібних слів....Розгубила всі...

0

16

Позови меня шумом дождя,
Что так тихо по окнам стучит,
Может быть, я услышу тебя,
Только очень прошу - не молчи!

Позови меня пасмурным днём,
Что нам дарит надежду и грусть;
Всё пройдёт, и мы будем вдвоём, -
Я тебя непременно дождусь!

Позови меня первой грозой,
Что сверкает, как слёзы в глазах;
Я всегда буду рядом с тобой
Даже в самых далёких мечтах.

Позови меня ветром вночи,
Что листвой шелестит в тишине,
Только очень прошу - не молчи!
Вспоминай иногда обо мне!!!

0

17

Разбавлять чёрный цвет бледно-розовым, может быть, странно,

Разукрасить глаза поволокою дымки туманной…

Угол чёлки укроет лицо от пытливых взглядов…

Я – дитя пустоты, вид протеста и чувств осадок.

Не смотри свысока сквозь округлые стёкла-линзы,

Мне не нужен герой, я не верю слащавым принцам…

Собираются девочки яркие – солнца, зайки –

Ты приходишь к одной, а оценивать будет стайка.

Ты не понял? Оставь меня! Я не в твоём вкусе…

Напиши моё имя на коже ножом… струсил?

Полечу из окна, расцарапаю в кровь вены…

Нет, не жаль эту жизнь для эффектной любви сцены…

Не касайся, сломаешь картонную стену фальши…

Потечёт макияж, если чёлку за ухо спрячешь…

Твои чувства – таблица, мои – словно сбой системы:

Я люблю до конца… до последнего вдоха…

                                             Эмо

0

18

Красиво пишешь!.........я надеюсь что ты будешь продолжать!....:)

0

19

Створіннячко написал(а):

расстоянья верс и далей нас расклеели, распаяли по трущебам земных широт рассовали нас, как сирот .... но всегда есть третий путь !! последняя встречя, черствые фразы....и снег, как осколки разбитой вазы хрустит подногами....

0

20

CRAZY4U написал(а):

расстоянья верс и далей нас расклеели, распаяли по трущебам земных широт рассовали нас, как сирот .... но всегда есть третий путь !! последняя встречя, черствые фразы....и снег, как осколки разбитой вазы хрустит подногами....

брррррррр..............хорошо сказано!

0


Вы здесь » Про нас, і про все » Вірші » Стан душі