Про нас, і про все

Объявление

Люди!!! АУ!!!!

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Про нас, і про все » Вірші » Стан душі


Стан душі

Сообщений 21 страница 34 из 34

21

Белыми листьями
Белыми листьями зацвело небо,
Голуба моя, лети по свету к белому солнцу...
Легкими крыльями небо взбивая,
Оставь мне хотя бы след,
Но не смей обернуться ко мне...
Да, улетай ты, моя любовь...
Грустить не буду - все время залечит...
Однажды в небе появится вновь
Другая птица - другая любовь...
Я б разойдусь по разны стороны улиц,
По темных улиц, оба конца печалью согрею я
Болью огня...
Слезы поют: "Ты где то там, позади меня, позади меня..."
О, мой сон - вопрос: "Кто я теперь и зачем живу я?"
Без тебя, не мое все тут мне без тебя...
Почему не лето, а зима так сыра..?
Ножом по сердцу слеза, мои мысли где-то...
Лились на песок морей, лесов рек и туманных гор...

0

22

у меня как когда!

0

23

Для створіннячка, для тебя Алина:

после, к сожалению, недолгого общения с тобой, у меня вырисовалось такое представление о тебе, Алина...

ты чужая, ты одинока, ты сама по себе, ты со всеми и ни скем, ты нужна всем и не нужна никому....
в твоих глазах легко можно прочесть, что ты пренадлежать никогда не сможешь одному, ты всегда молчишь, быть может нет слов, ну а может быть считает, что нет смысла отвечать, но в отличии от всех - ты хотябы не врешь. но время идет и я надеюсь, что у тебя это пройдет....что ты добрее станишь,  не побоишься кого нибудь к себе подпустить...:'-!
и тебе легко можно простить всё...лишь услышав твой голос...
ты опять не улыбнешься, и что то внутри сново станет на место - так далеки друг от друга, но всё же, кажется: вродь вместе, уже савало легче.
Вот ты была вместе со мной, после с кем то еще, ты меня понять, наверное так и не смогла, а может тебе было просто всё равно  ...  я не знаю, прости...
и тебя я не винил, ведь совсем не хотел тебя потерять...единственное, что мне оставалось - помолчать, посидеть вместе с тобой, попробовать просто понять....ты всего лишь "створіннячко" и хочешь спать.....

P.S. не суди строго, ведь это правда....Не так ли? прости за всё, если сможешь...

0

24

скучаю..........сумую..........люблю..........відчуваю..............існую............живу............

+1

25

Ну вот, мне тоже не спится ....... скучно одному и одиноко........

Justice leads to love....love leads to sufferings....sufferings leads to death.....   :///

when I look into your eyes, ther're nothing there to sea, nothing, but my old man stay, straing back at me.......

I've lied to you....this is the last smile.....for the think"I'll be with YOU !!"
                                                                            think"I'll be with YOU !!"
To sucrufise, never knowing "why I stay with you, just don't wake, no matter, what you sea, beeing so blind to me?"

I've tried, like you to do everythink you want to do this is the last time.....for the think"I'll be with YOU !!"To sucrufise in a lie////

why are you so blind to me???????????????????????????????????????
???????????????????????????????????????????????????????????????
when i look into your eye, ther're nothing ther to sea, nothing, but my old man stay, straing back at me.......asking why....all in lie....

And WHAT YOU sea???????????????????????????????????

Death...........

Отредактировано CRAZY4U (2007-12-30 16:26:28)

0

26

недавно написала дешо,але воно в мене на ноуті,тре буде якось сюди закинути...бо давно я нічого не писала...німа натхнення.

0

27

Послушайте песенку Anthony Hamilton - Dear Life  :cool:
          Вам понравится))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

0

28

Спустошена смутком і всегнітючим відчаєм кімната віє спокоєм, змішаним з коливанням мого подиху, який надає йому відчуття непостійності і відчайдушної дикості…Високі віддалено-близькі будинки пофігістично зазирають в мої стомлені очиська . А так би хотілось ,хоча б в котромусь із численних моїх життів потрапити туди…Туди, куди людина, навіть, краще б було написати, стомлена своїм безвихідним життям ,становищем, чи краще життям від свого становища, чи то економічного чи фізичного, чи навіть морального…хаотичний потік думок,  нікому не потрібних думок….і більш нічого…знайти б товстий гаманець і теж, як ті „віддалено-близькі „ заглянути  у вічі тому становищу... можливо, неможливо...А хтось вірив в долю. Може і досі вірить, а хтось колись таки й повірить...Та завжди існуватиме спустошена смутком і всегнітючим відчаєм кімната...і коливання подиху...з хаотично напрямленим рухом думок...

0

29

У вічному пошуку...збиваю ноги в кров ...біжуча у ту незвідану далечінь ,шукаючи відчуттів , яких не існує в межах реального життя...так і як самого мого руху життя...і я як той стовп ,стою на одному місці, і тільки час мене шліфує...руйнує, і на місці мене виростає , відбудовується, чи створюється щось нове, щось ,що не має ніякого відношення до мене...до мого життя...і до руху, якого я прагну...хоча я біжу...біжу....закриваючи очі...і відкриваючи світ своєї уяви ,багатогранної...чи то настільки примітивної, через яку я і досі стою на місці...прикро...але те ,що в задумах вправі змінити стає неможливим...як неможливе –можливим...і тільки по той бік мого вікна...змінюється ніч на день, як день на ніч...і тільки перехід між цими двома станами віє надією...світанок...багатообіцяючий...багатьма очікуваний ... і тільки тим, хто народжений був під тією зіркою, під тим сонцем мають можливість ,здатність торкнусь його...відчути .побачити...подих...і от наступний день...ти знов біжиш...біжиш...хтось біжить замість тебе ...минув...народилась нова душа ...от тільки б знати під якою зіркою, яким сонцем?

0

30

Ти думаєш,що ти всезнаючий?Що ти кращий за інших?Що ти оригінальний?Потрібний?Незамінний?Особливий?Помітний?Так ти помиляєшся...Ти такий же...І,можливо,гірший...Самозакоханий придурок,загублений в цьому світі серед алкоголю і деяких розваг,за ради яких тобі ще і хочеться жити...непотрібним нікому життям...

0

31

Сміття цього світу

Гнітюче сіре небо…Холодне…Байдуже…Без жодного натяку на  сонце…Воно давно проковтнуло його…Поглинуло…Сховало від наших ненаситних зажерливих очисьок…
Прирекло на вічний смуток...Смуток у гнітючій безсердечній пустоті...Печально все це...Ми втратили душу...Ми втратили все і навіть більше...Змішались з брудом буденності...І небо більше не заплаче...Не зронить ні сльозини...Ми не варті його співчуття...Ми не варті нічого...Ми сміття цього світу...І судилось нам згнити.

0

32

Створіннячко написал(а):

Гнітюче сіре небо…Холодне…Байдуже…Без жодного натяку на  сонце…Воно давно проковтнуло його…Поглинуло…Сховало від наших ненаситних зажерливих очисьок…
Прирекло на вічний смуток...Смуток у гнітючій безсердечній пустоті...Печально все це...Ми втратили душу...Ми втратили все і навіть більше...Змішались з брудом буденності...І небо більше не заплаче...Не зронить ні сльозини...Ми не варті його співчуття...Ми не варті нічого...Ми сміття цього світу...І судилось нам згнити.

taks.--------_ALin-------------nam nado pozitiv...........tu k novomy gody bydew vo Frankovske?

0

33

думаю,що буду...а що?

0

34

иии......хочеться ,щоб хтось був поруч...а то якось самотньо...

0


Вы здесь » Про нас, і про все » Вірші » Стан душі