я не верю в сюдьбу, поскольку кк придумали неудачники!.......Совпадений нет есть только неезбежность!

Во, це саме і я питав, тіко іншими словами

Моё мнение:

Все мы рождаемся без невинными, каждый со своей жизнью - судьбой. Каждый из нас наверное заметил, что уходят в первую очередь хорошие люди, а такие сволочи как мы живем!!!!
Для каждого из нас любой человек либо хороший либо плохо, но для каждого єто по разному.

Давайте вспомним Библию... Бог создал людей в Эдемском саду(рай на земле) и сказал. плодитесь и размножайтесь и живете тут... Пока они не попробовали яблоко. Затем Он их изгнал из Рая... "(Рай был на земле просто Он их изгнал из сада - рай)... Если хорошо прочесть Библию... и вникнуть в ее суть то мы сейчас с Вами уже в аду... мы изгнаны из сада.... Тоесть нет Ада , нет Рая.... есть тот сад где люди которые выполнили свою миссию... уходят из жизни... тем самым покидают землю.... Никто не знает куда именно девается ихняя душа...  Просто каждый из людей проходит свой путь по разному!!!! каждый делает, что-то плохо!!!! Но все мы уже изгнаны из рая... и приход Исуса на землю и все остальные показывают, что есть Бог... и Он создал землю и сказал "Правте нею,  живите здесь... делайте тут рай для себя и себе подобных" вообщем если вдуматься то уходят те кому просто предсказано жизнью поворотом судьбы или просто освободили его от этой ноши... А там на небе хватает уже Там есть Бог - его святые... Думаю мы там Ему просто незачем... Как по мне то церковь просто насаждает и меняет библию так как ей угодно. Ведь в есть 10 заповедей и только некоторые читали их по поняли, что Бог сказал, Я Един и не делайте идолов в лице Моем!!!! тоесть все эти иконы... и все тому подобное это идолопоклонничество...
И к смерти надо относится как к положительному. Мы тут только гости... Нам дали руль, а мы не умеем управлять кораблем!!!

Смерть надо воспринимать нормально.... правильно... Да уходят лучие но тем самым они нам показывают, что мы хуже.. и мы должны стараться быть таки как они... и стараться удержатся до последнего!!!! Я недавно обсирал священника у Ромы на похоронах А сегодня когда я пришел дамой и сидел один и просто лежал до утра и думал обо всем этом... Я понял, что он был прав... Уходят лучшие но мы должны стараться быть теми лучшими что бы если мы ушли о нас вспоминали как о Ромке (это для тех кто знает о ком я)
П.С.  -  это мое личное мнение!!!!!

так воно і є...

Ну как бы это мое виденье библии...

Не треба таким голову забивати.Рано чи пізно вона прийде.Але треба зробити в житті те, що ти найбільше любиш і вдовільнитись тим щоб спокійно померти.
Отже, про це треба думати, коли до тебе вона підійде дуже близько.Ви це відчуєте.Знаю на власному досвіді.Мій вітчим багато про це говорив.............

тут походу думать не надо.....чем больше думаешь о ней.....тем быстрее прийдеть!.....говорилось в какойто книге!.....но мне както парарельно...какаяб жизнь не была я ее люблю и покидать исче не скоро собирусь!......нам просто с нею по пути!....исче так лет пядесять точно!))

Тема класна)))

Життя і смерть не роздільні. А думати про неї варто. Взагалі варто нею жити. Вона найкращий радник. Вона каже - стоп пацан - чим ти паришся - прийду я і всі твої негаразди зникуть і ти теж. І тоді ти розумієш - що втратити у цім життя ти можеш тільки себе і маєш у цім житті ти тільки себе. А все решту це наші привязаності на основі Любові. Хоча усі ми належимо тільки собі. Ми немічні і слабкі тому, що відносимось до неї, як до чогось страшного і затабуйованого. Звичайно, що мозок буде її боятись - тут вже діє інстинкт самозбереження тіла. Але глибоке розуміння того, що смерть може прийте і забрати тебе будь-коли це найкраще, що ми маємо аби не стати гівнюками, котрі живуть і навіть не думають про те, що вони можуть подохнути.
А те, що ви казали, що людина не відчуває і не знає коли вона помре - не досить вірно. Це все залежить від сили відчуття людини і уміння слухати світ без своєї участі. А то усі ми живемо тільки собою і тільки в собі. Ми так занятті своїми пунктами - щасливий, нещасливий - що нічого вже не чуємо.
Якщо розібрати ми вмираємо щомиті. І та людина котра була тому годину вже вмерла, а існує інша. І чим більший проміжок у часі тим більше смертей з нами. Ми постійно міняємось... Так і тіло, купа мяса лишеться там де йому слід, так і свідомість піде туди де їй треба бути. Вже фізики давно довели - що енергія незникає і не виникає - вони просто переходить у різні стани. Єдине питання - чому ми себе забуваємо, як вічність??? Незнаю... Як винайду спосіб згадати себе - розкажу)))